Історія краю
Миргородський район розташований у центрі Полтавської області ближче до півночі. Район створено 7 березня 1923 року. Територія Миргородщини межує з сімома районами області — Гадяцьким, Зіньківським, Шишацьким, Великобагачанським, Хорольським, Лубенським та Лохвицьким.
У сучасних межах затверджено 8 грудня 1966 року. До складу адміністративно-територіальних одиниць входять районна рада, 2 селищні та 23 сільські ради. Відповідно до проекту адміністративно-територіальної реформи в районі передбачено створення 8 територіальних громад. В межах району розташовано 2 селища міського типу, 98 сіл та районний центр — місто обласного підпорядкування — Миргород, в якому проживає 40 тис. жителів.
Миргородський район займає площу в 1,53 тис. кв. км. і є четвертим за цим показником в Полтавській області. Кількість населення складає 38 тис. осіб. Сільськогосподарські угіддя займають 124, 5 тис. га, причому на ріллю припадає 97,7 тис. га, на ліси та лісовкриті площі — 17, 8 тис. га, а площа водного дзеркала складає 2,1 тис. га.
Територією району протікає 6 річок, найбільші з них Псьол, що протягся на 39 км та Хорол, що тягнеться впродовж 91 км. Район розташований у лісостеповій фізико-географічній зоні.
Район багатий на корисні копалини. В межах району виявлені нафта, газ, буре кам’яне вугілля, торф, кам’яна сіль.
Одним із перших нафто-газоконденсатних родовищ було Великосорочинське. Будівельні матеріали представлені запасами гіпсу, пісковика, каоліновими і гончарними глинами, гравієм, що залягають на першій надпойменній терасі ріки Псьол між Великими Сорочинцами і Матяшівкою.
Миргородщина такаож багата на видатні персоналії, а саме є Батьківщиною Миколи Васильовича Гоголя – всесвітньо відомого українського письменника.